Мінімальна зарплата в погодинному розмірі

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

 

НАКАЗ

від 16 квітня 1999 року N 69

 

Про методичні рекомендації щодо запровадження погодинної оплати праці та дотримання мінімальних годинних гарантій в оплаті праці

Основними напрямами соціальної політики України на 1997 - 2000 роки передбачено поступовий перехід (починаючи з 1999 року) на погодинну оплату праці з застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати.

З метою надання практичної допомоги суб'єктам господарювання, які встановлюють погодинну систему оплати праці, наказую:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо запровадження погодинної оплати праці та дотримання мінімальних годинних гарантій в оплаті праці (додаток 1).

2. Направити Методичні рекомендації міністерствам, відомствам, міськ(обл)держадміністраціям для практичного використання в роботі.

Міністр                                                                                І. Сахань

Додаток 1
до наказу Міністерства праці та
соціальної політики України
від 16 квітня 1999 р. N 69 

Методичні рекомендації щодо запровадження погодинної оплати праці та дотримання мінімальних годинних гарантій в оплаті праці

Вступ

Впровадження ринкових відносин та відповідні структурні зміни в економіці потребують розробки нових заходів щодо удосконалення системи оплати праці. Серед них важливе місце займає запровадження погодинної оплати праці.

Основними напрямами соціальної політики України на 1997 - 2000 роки передбачено поступовий перехід (починаючи з 1999 року) на погодинну оплату праці з застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати. 

Для надання практичної допомоги підприємствам, які запроваджуватимуть погодинну оплату праці, розроблені дані методичні рекомендації, які висвітлюють її сутність, доцільність, оптимальні сфери та умови застосування.

Впровадження погодинної оплати праці повинно стати ефективним засобом зв'язку оплати праці з фактичними трудовими витратами.

Безперечними перевагами погодинної оплати праці є:

підвищення ефективності використання робочого часу;

сприяння запровадженню нових форм зайнятості в сучасних умовах господарювання;

врегулювання сфери зайнятості і оплати праці осіб, не охоплених колективними договорами.